+38 (0532) 629-990, +38 (0532) 629- 991

У х в а л а

іменем    україни

 

 

24 вересня 2014  року  м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.Суддів:Коротуна В.М.,Ступак О.В., Попович О.В., Штелик С.П.розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити певні дії,       за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2014 року  та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до публічного  акціонерного товариства «Банк «Таврика» (далі - ПАТ «Банк «Таврика»), Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 18 липня 2011 року задоволено позов ПАТ «Банк «Таврика» до ОСОБА_6 та стягнено з останньої заборгованість за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від                  18 грудня 2007 року в розмірі 62545,71 доларів США, що в еквіваленті становить 497432,30 грн, суму судового збору в розмірі 1700,00 грн та  втрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, а всього стягнено 499252,30 грн. Виконання боргових  зобов'язань позичальника було забезпечено договором іпотеки від 18 грудня 2007 року, відповідно до якого в  іпотеку банку була передана квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6  на праві приватної власності.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від                          12 листопада 2013 року ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_6 прийняла право вимоги до ПАТ «Банк «Таврика» за договором про відкриття карткового рахунку № 17386 від 18 січня 2012 року на суму 520000,00 грн.

Посилаючись на те, що вона є боржником ПАТ «Банк «Таврика» відповідно до заочного рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 18 липня 2011 року і кредитором ПАТ «Банк «Таврика» відповідно до договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2013 року, позивачка з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд задовольнити позов на підставі статті 606 ЦК України, яка передбачає припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі.      

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого           2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано припиненим з 12 листопада 2013 року, у зв'язку із поєднанням боржника і кредитора в одній особі, зобов'язання ОСОБА_6 перед ПАТ «Банк «Таврика» за кредитним договором                   № 62/07-ВФЛ від 18 грудня 2007 року та додатковими угодами до нього, в частині заборгованості за кредитом у розмірі 499252,30 грн.

Визнано відсутнім у ПАТ «Банк «Таврика» права на стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором                   № 62/07-ВФЛ від 18 грудня 2007 року та додатковими угодами до нього.

Визнано припиненим договір іпотеки від 18 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 3071 та додаткову угоду до нього № 1 від 10 липня 2008 року, укладені між  ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_6.

Визнано відсутнім у ПАТ «Банк «Таврика» права на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 18 грудня 2007 року.

В іншій частині позову відмовлено.  

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2014 року  та ухвали апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2014 року і ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.    

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Судами встановлено, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 18 липня 2011 року задоволено позов ПАТ «Банк «Таврика» до ОСОБА_6 та стягнено з останньої заборгованість за кредитним договором № 62/07-ВФЛ від 18 грудня 2007 року в розмірі 62545,71 доларів США, що в еквіваленті становить 497432,30 грн, суму судового збору в розмірі 1700,00 грн та  втрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, а всього стягнено 499252,30 грн.

Виконання боргових зобов'язань позичальника було забезпечено договором іпотеки від 18 грудня 2007 року, відповідно до якого в  іпотеку банку була передана квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6  на праві приватної власності.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку в національній валюті України № 17386 від 18 січня 2012 року, який укладено між ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_8, банк відкрив останній картковий рахунок                           НОМЕР_1 для зарахування та виплати пенсій та грошової  допомоги.  

20 березня 2013 року Національним банком України  прийнято  рішення № 97 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ          «Банк «Таврика».  

Листом ПАТ «Банк «Таврика» № 3541/4 від 11 липня 2013 року ОСОБА_8 було повідомлено, що відповідно до частини 5 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимога останньої була включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягає задоволенню згідно до 4 черги вимог кредиторів, що відповідає частині 1 статті 52 вказаного Закону.  

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від                          12 листопада 2013 року  ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_6   прийняла право вимоги до ПАТ «Банк «Таврика» за договором про відкриття карткового рахунку № 17386 від 18 січня 2012 року на суму 520000,00 грн.

Відповідно до статті 606 ЦК України, на яку посилається позивачка як на підставу свої позовних вимог, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.    

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у правовідносинах, які виникли між ОСОБА_6 та ПАТ «Банк «Таврика» відбулось поєднання боржника та кредитора в особі позивачки, що відповідно до статті 606 ЦК України є підставою для припинення    кредитних зобов'язань останньої та припинення договору іпотеки від                    18 грудня 2007 року.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Банк «Таврика» зводяться до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 601 ЦК України.

Вказані доводи касаційної скарги  не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, вирішуючи справу, суди керувалися статтею 606 ЦК України, на яку позивачка посилалась як на підставу позовних вимог.    

Тобто до зазначених висновків суди дійшли на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до  частини 1 статті  335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що підстави  для скасування оскаржених судових рішень відсутні.  

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» відхилити.  

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2014 року  та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2014 року залишити без змін.  

Ухвала оскарженню не підлягає.  

Головуючий О.О. Дьоміна Судді:В.М. Коротун О.В. Ступак О.В. Попович   С.П. Штелик